Чи треба взагалі згадувати про війну!
Деякі кажуть, що не треба.
Ми думаємо, що це необхідно.
15 лютого 1989 року закінчилася війна в Афганістані. Вона назавжди залишиться болем у серці нашого народу. Початок її -
25 грудня 1979 року . Радянські війська були введені в чужу країну для виконання інтернаціонального обов`язку. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни – інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу. В ім`я миру, братерства на землі вони, не вагаючись, готові були віддати найдорожче – своє
життя. І віддавали…
Багато хто не повернувся до рідної хати, не побачив рідних, багато
хто залишився інвалідом – фізично чи душевно.
За час війни в Афганістані прослужило 620 тисяч військових,
з них 150 тисяч – українці. Три тисячі з них повернулись
додому в цинкових трунах, 3,5 тисячі – стали інвалідами.
За 10 років цієї війни 3500 жителів Сумщини з честю виконали
на війні свій військовий обов`язок. 123 матері не дочекались
своїх синів, 62 воїни повернулися інвалідами.
Перше бойове хрещення в Афганістані одержали і колишні
випускники Підліснівської школи. Це:
Родимченко Валерій
Кривушенко Іван
Бараненко Микола
Катруц Юрій
Бараненко Микола
Випускник 1977 – 1978 н.р. Після закінчення школи здобув професію електрика в ПТУ- 11. Під час війни був сапером.
Він розповідав, як одного разу душмани підбили «стінгером» їх вертоліт. Кілька товаришів залишилися живими, бо вистрибнули з парашутом. А Ігор з Калуша,
20 –річний хлопець, вистрибнув останнім і вороги поранили його в повітрі. Знайшли Ігоря в ущелині з
гранатою в руці. Мабуть тому душмани не підійшли до
нього, бо боялися підірватися. 20 років – це так мало і
водночас, так багато…
Родимченко Валерій
Випускник 1981 року. Отримав медаль « За
відвагу». З його спогадів: «… наша служба кожну хвилину пахла порохом і зброєю. А забували ми про неї тоді, коли в роті з`являвся новий
солдат і командир оголошував перекур. Всі дивились на такого солдата, як на гостя з рідної
землі. Запитання було у всіх одне: «Що там нового на Батьківщині?» І часто, слухаючи, солдати
навіть не помічали, як згорала здавлена в пальцях
цигарка. Бо що може бути рідніше, чим розповідь
про рідну землю, яка була така далека.»
Кривушенко Іван
Із спогадів: «… важка служба випала мені, як
саперу. Одного разу нам довелося знайти цілий
замаскований табір, гарно підготовлений до
зимівлі. Там були склади, землянки, продукти,
одяг. Ціна цьому всьому- декілька мільйонів
доларів. Зверху з вертолета цей табір важко
було розгледіти – сіре каміння, рідкі кущі, випалена
сонцем земля. Все було дуже добре замасковане.
Прийшлося вступити в жорстокий бій з ворогом.
Душмани відступили, втративши при цьому багато
вбитих.
Катруц Юрій
Випускник 1982 – 1983 н. р. Проживав
на території Підліснівської с/р. Ця жорстока війна
залишила свій чорний слід на судьбі цієї
людини. Повернувся додому інвалідом.
Особисте життя не склалося. Симпатичний парубок
перетворився на людину, в якої сідина у волоссі та глибокий біль в очах .Помер у вересні 2008 року.