Чи треба взагалі згадувати про війну!

Деякі кажуть, що не треба.

Ми думаємо, що це необхідно.

15 лютого 1989 року закінчилася війна в Афганістані. Вона назавжди залишиться болем у серці нашого народу. Початок її -

25 грудня 1979 року . Радянські війська були введені в чужу країну для виконання інтернаціонального обов`язку. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни – інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу. В ім`я миру, братерства на землі вони, не вагаючись, готові були віддати найдорожче – своє

життя. І віддавали…

Багато хто не повернувся до рідної хати, не побачив рідних, багато

хто залишився інвалідом – фізично чи душевно.

За час війни в Афганістані прослужило 620 тисяч військових,

з них 150 тисяч – українці. Три тисячі з них повернулись

додому в цинкових трунах, 3,5 тисячі – стали інвалідами.

За 10 років цієї війни 3500 жителів Сумщини з честю виконали

на війні свій військовий обов`язок. 123 матері не дочекались

своїх синів, 62 воїни повернулися інвалідами.

Перше бойове хрещення в Афганістані одержали і колишні

випускники Підліснівської школи. Це:

Родимченко Валерій

Кривушенко Іван

Бараненко Микола

Катруц Юрій

Бараненко Микола

Випускник 1977 – 1978 н.р. Після закінчення школи здобув професію електрика в ПТУ- 11. Під час війни був сапером.

Він розповідав, як одного разу душмани підбили «стінгером» їх вертоліт. Кілька товаришів залишилися живими, бо вистрибнули з парашутом. А Ігор з Калуша,

20 –річний хлопець, вистрибнув останнім і вороги поранили його в повітрі. Знайшли Ігоря в ущелині з

гранатою в руці. Мабуть тому душмани не підійшли до

нього, бо боялися підірватися. 20 років – це так мало і

водночас, так багато…

Родимченко Валерій

Випускник 1981 року. Отримав медаль « За

відвагу». З його спогадів: «… наша служба кожну хвилину пахла порохом і зброєю. А забували ми про неї тоді, коли в роті з`являвся новий

солдат і командир оголошував перекур. Всі дивились на такого солдата, як на гостя з рідної

землі. Запитання було у всіх одне: «Що там нового на Батьківщині?» І часто, слухаючи, солдати

навіть не помічали, як згорала здавлена в пальцях

цигарка. Бо що може бути рідніше, чим розповідь

про рідну землю, яка була така далека.»

Кривушенко Іван

Із спогадів: «… важка служба випала мені, як

саперу. Одного разу нам довелося знайти цілий

замаскований табір, гарно підготовлений до

зимівлі. Там були склади, землянки, продукти,

одяг. Ціна цьому всьому- декілька мільйонів

доларів. Зверху з вертолета цей табір важко

було розгледіти – сіре каміння, рідкі кущі, випалена

сонцем земля. Все було дуже добре замасковане.

Прийшлося вступити в жорстокий бій з ворогом.

Душмани відступили, втративши при цьому багато

вбитих.

Катруц Юрій

Випускник 1982 – 1983 н. р. Проживав

на території Підліснівської с/р. Ця жорстока війна

залишила свій чорний слід на судьбі цієї

людини. Повернувся додому інвалідом.

Особисте життя не склалося. Симпатичний парубок

перетворився на людину, в якої сідина у волоссі та глибокий біль в очах .Помер у вересні 2008 року.

Кiлькiсть переглядiв: 113

Коментарi