4 ТРАВНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ

За даними ЮНІСЕФ, майже 70% дітей по всьому світу потерпають від цькування з боку однолітків. Водночас Україна посідає 4-е місце серед європейських країн з найвищим рівнем булінгу.

Зважаючи на масштаб і серйозність проблеми, 4 травня цього року вперше відзначається Міжнародний день протидії булінгу.

Минулого року в межах правопросвітницької кампанії "Я МАЮ ПРАВО" Міністерство юстиції України ініціювало закон щодо протидії булінгу, яким вперше було визначено відповідне поняття, окреслено права, обов'язки та відповідальність сторін навчального процесу.

Шкільне цькування або шкільний булінг (англ. school bullying) — загальний термін, яким означають систематичні переслідування з образами, цькуванням, упереджене ставлення у навчальному закладі. Зазвичай, термін означає переслідування серед учнів, рідше зустрічається цькування учнів вчителями, ще рідше — цькування вчителя учнями. За дослідженнями ЮНІСЕФ, з фактами шкільного булінгу в Україні мали справу 67% дітей у віці від 11—17 років протягом останніх трьох місяців. Також, 24% дітей стали жертвами, а 48% з них нікому не розповідали про ці випадки. Дещо частіше за інших дітей піддаються булінгу сором’язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі» а також діти з сімей з низьким рівнем прибутку.

Олена Ожийова, одна із перших українських науковців, що досліджували шкільний булінг (шкільне цькування), виділяє два основних його види:

1. Фізичний шкільний булінг – умисні штовхання, пирхання, стусани, удари, нанесення побоїв, тілесних ушкоджень та ін.;

· сексуальний булінг є підвидом фізичного (дії сексуального характеру).

2. Психологічний шкільний булінг – насильство, пов’язане з дією на психіку, що наносить психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість. До цієї форми булінгу можна віднести:

· вербальний булінг, де знаряддям слугує голос (образливе ім’я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, дражніння, зведення наклепів, поширення образливих чуток та ін.);

· образливі жести або дії (наприклад, плювки в жертву або в її напрямку);

· залякування (використання агресивної мови тіла й інтонації голосу для змушення дитини робити чи не робити щось);

· ізоляція (жертва навмисно ізолюється, виганяється чи ігнорується частиною або всім класом);

· вимагання (у дитини вимагають гроші, їжу, інші речі, примушують щось вкрасти);

· пошкодження та інші дії з майном (пошкодження, викрадення, заховання особистих речей жертви);

· шкільний кібербулінг – пригноблення за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилання двозначних зображень і фотографій, обзивання, зведення наклепів та ін.).

Корисна інформація для тих, хто страждає від булінгу.

Дитина, яка стала жертвою чи свідком цькування, може розказати про це батькам (особам, які їх замінюють), педагогам, шкільному психологу та директору школи. Учитель чи інший працівник навчального закладу, який постраждав від цькування, також може звернутися до колег, керівника навчального закладу, освітнього омбудсмена та уповноважених органів. Крім того, всі особи, які стали жертвами чи свідками булінгу, можуть звернутися:

на гарячу лінію ГО «Ла Страда – Україна» ( за номером 0 800 500 225 – для стаціонарного телефону, 116 111 – для мобільного);

до Центру соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді;

до Національної поліції України (за номером 102);

на гарячу лінію Центру надання безоплатної правової допомоги (за номером 0 800 213 103 – цілодобово та безкоштовно в межах України).

Коментарi